40003, Ukraine
Sumy, Kharkivska st., p/o 12
Commercial service
+38 (0542) 67-42-14


Любов, окрилена віршами

З нагоди Дня закоханих, який відзначається 14 лютого, ми запропонували хімікам створити поетичну атмосферу кохання на сторінках нашої газети. Любов – безмежне й багатогранне почуття. Яким його бачать хіміки – читайте…

Про кохання

Любов і вірність – два крила,

Що виривають нас з буденного життя

І піднімають душі в піднебесся,

Дають нам щастя і надію та сенс буття!

Любов дають святії небеса,

Щоб краще і добріше світ зробити!

Любов – єдина в Світі сила,

Що може полум’я війни згасити!

Ненависть, ворожнечу, розбрат і біду

Це щире відчуття здолати може!

Коли два серця поруч битись хочуть,

Їм навіть святий Боже допоможе!

Порозуміння і братерство – то діти,

А їхня рідна мати – то любов!

Так що, милуйтесь і кохайтесь,

І в ненці Україні буде щастя знов!

Виховуйте своїх дітей в коханні,

Ці ніжні квіти нашого життя!

Тоді в усьому Світі буде панувати

На всі віки це світле, ніжне почуття!

Олександр Гвоздаков,

начальник бюро КВПтаА ПКВ


В День святого Валентина,

Влюбленных расцвела картина.

Изменилось все вокруг

И чувства захлестнули вдруг.

Нам этих чувств не удержать,

Пред ними нам не устоять,

Как будто ангел издали

В душе зажег огонь любви.

Огонь любви пусть греет нас

И день, и ночь, и каждый час.

Любовь и счастье ждет пусть дома

Всех работников Химпрома.

Олександр КУЛЬОМЗА,

контролер на КПП

Вместе

Любовь – когда душа твоя смеется,

Как у воробышка, сердечко часто бьется.

Захватывает дух и дрожь по коже –

Я понимаю, на любовь это похоже.

Как будто появились крылья за спиною,

Я каждый миг скучаю за тобою.

Минутками я дорожу, когда ты рядом.

А жизнь становится моя цветущим садом.

Так хочется к тебе нежно прижаться,

И страстно целовать, и обниматься.

И ощущать тепло родного тела,

А ведь он тот, кого я так хотела.

Глаза в глаза – а там огонь искрится,

Так хочется любви твоей напиться.

Ты для меня, как будто солнце летом,

И вмиг ты стал родной мне человек,

Связать судьбу решили мы навек.

Все черточки твои родными стали,

Как раньше этого с тобой не замечали.

Хочу к плечу родному прислониться,

От нежности твоей на небе очутиться.

Осознавать: сменилось в жизни много,

Буду идти к тебе я за советом.

Решили, что у нас одна дорога.

Віра ЯВТУШЕНКО,

контролер на КПП ВО


И расцвели тюльпаны вновь,

И вспомнила девчонка ту любовь,

Которой больше нет следа.

Ты разлюбить смогла, но не забыть

Ту первую любовь по переписке.

Ты трепетно ответ ждала,

Напрасным был ответ.

Зачем писать, когда любовь была напрасной,

Зачем писать, оставив в сердце боль…

Лариса ЛОБАС,

прибиральниця електроцеху

 


Вільне кохання

Над горой стоїть калина,

Мов та молода дівчина.

Віти низько похилила,

З вітром тихо говорила.

«Вітер милий, ти ж літаєш,

Ти про все на світі знаєш.

Пару хочу я вже мати,

А не вік одна стояти».

Вітер так їй промовляв:

«Я ж тебе давно кохав,

Але ти не помічаєш

І за друга мене маєш».

Й гадки я собі не мала,

Я ж з тобою розмовляла,

Але ж ти собі мовчав

І нічого не казав.

А якщо когось кохаєш,

То мовчати ти не маєш.

Калинонька ти моя,

Мушу те сказать, що я

Легкий вітер, я літаю

Вільне ж я кохання маю.

І сьогодні я з тобою,

Потім полетів з другою.

І не можу зупинитись,

В одном місці поселитись.

Тому мушу я мовчати,

Твоє серце щоб не рвати.

І калина так сказала:

«Я б надію тоді мала

І тебе завжди кохала

Й іншого вже не чекала»

Вітер ніби і здригнувся,

Потім ніжно посміхнувся

Й до калини пригорнувся.

Світлана ПЕТРЕНКО,

апаратник ЦСМД


Любов скрепляет и ранит,

Пороки лечит разной масти.

Лишь тот, кто верность сохранит

Познает истинное счастье.

Любовь смазлива и обманна,

Терпенье – лучший ее друг.

Она тогда сердцам желанна,

Когда захватывает дух.

Любите верно, непорочно,

Любовью страстной, лебединой.

Любите долго и нарочно,

Сердца скрепляя воедино.

Любовь – игра, она прекрасна,

Когда все в жизни пополам.

Она тогда как солнце ясна

И сладострастна по утрам.

Цените, люди, это чувство,

Желаем с ним всю жизнь прожить.

Любовь – великое искусство,

Ее ничем не заменить!

Василь ЧМІЛЬ,

інженер-електронік ВСОКтаМТ


Угрюмый вечер, тишина,

И вновь грущу-сижу одна.

И нету рядом, нет тебя –

Отрада ты, любовь моя.

Опять лишь сны, опять слова,

Опять дневник и суета.

Ну где же ты? Я жду тебя –

Отрада ты, любовь моя.

В разлуке мы, но не навеки,

Не опускай так низко веки,

Не надо грусти. Для меня –

Отрада ты, любовь моя.

Поцеловать, обнять тебя –

Заветная мечта моя.

И прошептать в тиши любя:

«Отрада ты, любовь моя!»

И если встретишь ты меня

Средь суматохи бела дня,

То прошепчу устало я:

«Отрада ты, любовь моя!»

Антоніна КІСІЛЕНКО,

апаратник ЦСМД


Утонуть бы в цветении груш,

Сколоть стопы пшеничным живьём…

Приходи на соитие душ,

Долгожданное чудо моё!

Я хочу выпить губ твоих ярь,

Как нектар пьет из клевера шмель,

Мы сольем твой июнь – мой сентябрь

В ароматный красивый коктейль.

Все смешаем: рассвет и закат,

Звон пчелы, что лелеет цветок,

Синь небесную, грома раскат,

Поцелуй в каждый твой ноготок,

Радость, слезы, отчаянье, смех,

Незаметную тропку во ржи,

Нежность, ласку, невинный наш грех –

Все, с чего и слагается жизнь.

Летят годы и тают вдали

Паутиночкой бабьего лета.

Не умел я признаться в любви…

Ты сама догадайся об этом.

Михайло СКОРДІН,

слюсар КВПіА ЦЦ КВПіА


Замело, закидало, завіяло

І морозом крихким потягло.

Поле спить. Снігом-вітром засіяло

Чи химери накрило крило.

Я рішуче руйную кордони,

Сніжне поле не має меж!

Заборони, страхи, забобони

Я зірву як кайдани врешт!

І босоніж крізь холод сніжний

Я назустріч тобі біжу.

Ти зігрієш – рідний і ніжний…

«Я кохаю…» – тобі скажу…

Наталія КУР’ЯНОВА,

з/управління