40003, Ukraine
Sumy, Kharkivska st., p/o 12
Commercial service
+38 (0542) 67-42-14


На горизонті ювілею

У 1975 році розпочався новий етап у біографії «Сумихімпром». Відомий на весь тодішній Радянський Союз Сумський хімічний комбінат стає виробничим об’єднанням «Хімпром». Шалений ритм, у якому діяли працівники, збільшення обсягів виробленої продукції, розширення її асортименту, підвищення якості призвели до чергової зміни статусу підприємства. Така робота не могла бути неоціненою на державному рівні. За перевиконання завдань з випуску мінеральних добрив, дострокове введення в експлуатацію комплексу амофосу ВО «Хімпром» – єдине серед хімічних підприємств країни , було відзначене орденом Леніна.

Як показав час і досягнуті результати, Олександр Йосипович КРАВЧЕНКО обрав правильний шлях розвитку підприємства. Його активно підтримував кожен хімік. Виробничий майданчик більше нагадував мурашник, у якому невпинно кипіла робота. Тому не дивно, що керівнику вдавалося втілити всі грандіозні плани. У 1978 році достроково стали до ладу цех рідких комплексних добрив, сірчанокислотний цех №6, цех реактивної сірчаної кислоти. Розпочиналося введення на ринок споживачів нових РКД, освоювалися нові технології виробництва продукції, розширювалася географія роботи хіміків. Але найголоснішою подією стає підписання угоди між сумськими хіміками та американцями, яка принесе чималу користь нашому виробництву. З часом її назвуть «контрактом віку». За цією угодою хіміки отримували від американців суперфосфорну кислоту в обмін на аміак. РКД спричинили справжній бум на ринку добрив, адже їхня ефективність вражала аграріїв. Так, завдяки новинці хіміків, у першому кварталі 1979-го року хліборобам головних житниць країни вдалося відвантажити більш ніж 30 тис. тонн понадпланового продукту. Рідким комплексним добривам , олеуму, знефтореним фосфатам і амофосу присвоєно державний знак якості. Паралельно з виробничими успіхами хіміки досягають нових висот у розвитку соціальної сфери. Уведено в експлуатацію 122 тис. кв.м. житла, 2 дитячих садки, середня школа на 1500 місць, клуб «Юний технік», санаторний корпус у Ялті. У цей період підприємство отримує Почесний Знак «За високу ефективність і якість роботи в десятій п’ятирічці», а також потрапляє на дошку пошани ВДНГ СРСР. Високих нагород удостоюється директор ВО «Хімпром» Олександр КРАВЧЕНКО, майстер зміни Василь БІЛОЦЕРКОВЕЦЬ, апаратники Олексій ЯЦЕНКО, Володимир ТРЕТЯК та Лідія БОГДАНОВА, головний інженер підприємства Євген Володимирович ТРЕТЯК. Свою першу цінну нагороду на посаді начальника цеху двоокису титану № 1 отримує Олександр Миколайович КІЙ, який у майбутньому стане директором з виробництва.

Невдовзі у 1982 році до ладу став перший у СРСР цех проінсульфіту натрію (консерванту), запускається цех з виробництва емалей, розширюється виробництво знефторенних фосфатів, вводиться в експлуатацію ЦЗФ -2. У 1983 році на підприємстві розгортається будівництво унікального цеху сушки фосфогіпсу, сировиною для якого стали відходи виробництва екстракційної фосфорної кислоти.

Але найголовнішим об’єктом цього періоду став новий цех гранульованого суперфосфату, який був спроектований на використання нової для сумчан сировини – північноафриканських фосфоритів,освоївши які хіміки забезпечили майбутнє існування й розвиток мінеральних добрив. Цех будувався надзвичайно важко, і з настанням періоду «перебудови» фінансування хімічного підприємства державою зупинилося. «Хімпром» мусив добудовувати цех за рахунок власних коштів. Найбільш вагомий внесок у його запуск зробили Євген Володимирович ТРЕТЯК, Олексій Васильович КОНДРАТЕНКО, Генадій Михайлович ТОКМАНОВ, Григорій Іванович РУБЦОВ, Олександр Андрійович КОЛОМІЄЦЬ, Валерій Володимирович КУЛЄШ.

Введення в експлуатацію всіх об’єктів зробило із ВО «Хімпром» найпотужніше підприємство основної хімії в СРСР. А далі для «Хімпрома» настали тяжкі часи. Нестача сировини, енергетики, інфляція… в країну прийшли 90-ті!