40003, Украина
г. Сумы, ул. Харьковская, п/о 12
Коммерческая служба
+38 (0542) 67-42-14


Великі кроки до світлого майбутнього

Вісімнадцята година вечора, 13 грудня 1954 року.У приміщенні СКЦ-1 зібралися схвильовані керівники заводу, міської влади, представники Міністерства хімічної промисловості, будівельники «Сумихімбуду».

Усі в очікуванні знаменної миті – пуску заводу. Уперше на вахту вийшли апаратники Ольга Андріївна НИТЧЕНКО та Костянтин Миколайович СТЕБЛЯНКО, майстер пічного відділення Леонід Костянтинович РАЗУМЄЄВ, технорук Зоя Федорівна ПРИЩЕПА, механік Олександр Йосипович КРАВЧЕНКО. Цих працівників підтримував начальник СКЦ-1 Борис Семенович РАБІНОВИЧ. І ось — ця довгоочікувана мить, апаратник цеху Олександра Митрофанівна ЗАДИРАКІНА відкриває засувку подачі сірчанокислотного газу на контактний апарат. У цеху запахло сірчаною кислотою…. оплески, сльози радості, поцілунки… Нарешті ціль досягнута: одержана перша продукція суперфосфатного заводу – сірчана кислота.

Уже в перші місяці роботи СКЦ-1 хіміки виявили величезну кількість недоліків у технологічному плані. Виробники подали велику кількість раціоналізаторських пропозицій з удосконалення окремих вузлів виробництва, що дозволило покращити експлуатаційні характеристики. Наприкінці 1955 року цех вийшов на повну проектну потужність.

Менше ніж за рік після пуску сірчанокислотного цеху №1, став до ладу суперфосфатний цех №1, потужність якого становила 360 тис.тонн на рік простого порошкового суперфосфату. 28 вересня 1955-го року – ще одна знаменна дата для нашого заводу. Саме в цей день апаратник Григорій Семенович Хідченко вперше ввів у дію суперфосфатну камеру цеху. Не можливо уявити запуск цеху без начальника цеху Віктора Георгійовича БАТИГІНА, механіка Володимира Сергійовича КОНДРАТЮКА, технорука Сергія Олександровича КОЛЄСНІКОВА та інженерів Євгенія Сергійовича ЄПІФАНОВА, Едуарда Феоктистовича ДАНИЛЕНКА, начальника зміни Василя Федоровича ЧАЙКИ, апаратників Василя Семеновича ПІДКОРИТОВА, Якова Пилиповича ОХРІМЕНКА, Василя Олександровича ПАНАНЕНКА.

Аналіз перших місяців роботи нового цеху виявив значну перевитрату апатиту, із якого виробляли суперфосфат. 27 листопада 1956 року технічна рада заводу на чолі з головним інженером Марком Юхимовичем ГІЛЛЄРОМ приймає рішення про покращення роботи першого суперфосфатного цеху. Після чого пройшла ціла низка реконструкцій. У 1958 році Суперфосфатний завод видав першу гранульовану продукцію. У березні 1959 року до ладу стала друга технологічна нитка, а згодом третя й четверта.

Двоокис титану або, як його ще називали, «стра­тегічний» продукт мав надто велике значення у ба­гатьох пріоритетних галузях економіки. Перший пробний пуск цеху пігментного двоокису титану відбувся в жовтні 1963 року. Такий важливий крок до «пігментного» майбутнього вдалося зробити завдяки начальнику цеху Всеволоду Миколайови­чу СТЕПАНОВУ, технологу Валентину Федорови­чу РЯЗАНОВУ, начальникам зміни: Леву Петрович МОТЧЕНКУ, Володимиру Петровичу ВЛЕЗЬКУ, Віктору Васильовичу ЛУКАНІНУ, апаратникам Михайлу Романовичу ЖОЛУДЮ, Ірині Петрівні ЗИРІНІЙ. Після першого року роботи цех випустив 20 тис. тонн продукції. Цього обсягу виявилося за­мало для забезпечення потреб країни. Тому постало нове питання про будівництво другого цеху. Новий цех будували на вітчизняному обладнанні, анало­гічному до італійського. Промислові випробування нового обладнання пройшли успішно. І знову тут не обійшлося без цінних кадрів начальника другого цеху Лева Петровича МОТЧЕНКА, його заступника Миколи Ісаковича МІЛАША, начальника відділен­ня Миколи Івановича ЛОБКА, начальників зміни: Олександра Миколайовича КІЯ, Леоніда Петровича ДОЛІ, Миколи Олександровича ПОРХУНА. Поча­ток випуску пігментного двоокису титану стимулю­вав появу нового для сумчан виробництва – жовтих залізоокисних пігментів.

Завод поступово перетворився на найважливі­ший випробувальний об ’ єкт, де впроваджувалися в життя новаторські ідеї. Сумські хіміки першими в СРСР освоїли випуск кормових знефторених фос­фатів (1958 рік), пігментного двоокису титану (1963 рік), очищеного сірчано-кислого алюмінію із ка­оліну (1966 рік).

2 березня 1964 року Сумський суперфосфатний завод уже став багатопрофільним підприємством і був реорганізований у Сумський хімкомбінат. Тоді ж був узятий курс на переробку відходів виробни­цтва, що дозволило побудувати в 1966

році цех жовтих, а потім червоних залізоокисних пігментів та сірчанокислотний №3.

Хіміки не зупинялися, а прямували до нових звер­шень. Їхня праця не залишалася не поміченою, вони отримували цінні нагороди й високі визнання. По­переду на них чекали нові завдання й відкриття, адже країна взяла курс на хімізацію сільського го­сподарства.

3 листопада 1969 року хімкомбінат очолив Олек­сандр Йосипович КРАВЧЕНКО. На його плечі ляг­ла відповідальність за стратегічні плани держави. На хімкомбінаті зводилися нові цехи, приймалися ефективні технічні рішення. Важливою подією стало відкриття СКЦ-5 (цех працює і сьогодні). Це сталося у грудні 1973 року. Цех став унікальною новинкою в хімічній галузі. Тут були застосовані передові техно­логії й матеріали. Стало досконалим і виробництво кислоти. Технологія подвійної абсорбції і контакту­вання стала ноу — хау серед подібних цехів країни.

Ще одна, так би мовити, революційна хімічна подія – відкриття цеху «Амофос», який став найбільшим виробничим комплексом в країні. Його унікаль­ність полягала у високому рівні автоматизації і ме­ханізації виробництва. Повністю автоматизовані були зважування, відвантаження готової продукції. Покращилася і якість продукції, адже значно збіль­шився вміст поживних речовин. Таке виробництво приємно здивувало керівництво держави. Тому не дивно, що всього за 270 днів було побудовано другу чергу комплексу.

У квітні 1975 року Сумський хімічний комбінат стає виробничим об’єднанням «Хімпром». Розпочи­нається нова ера життя хіміків.

Будівля СКЦ-1 (1955 рік)

Будівництво суперфосфатного цеху (1955 рік)

Цех двоокису титану (1963 рік)

Сумський хімкомбінат (1966 рік)